Хочеться, щоб, не опускаючись до критики, просто прагматично дивитися на ситуацію, хоча, визнаюся, находячись постійно в процесі, згладжувати негативні угли, буває досить складно. Я майже чотири роки є представником ТПП України в країнах Меркосур, і в деталях знаю про ступінь ефективності національної експортної політики, як на рівні держави, так і на рівні громадських інституцій.
Коли я читаю в СМІ заголовки, подібні цьому - «прем'єр просить МВФ не підвищувати ціни на газ для українців», або інші в ключі, демонструючи Україну як країну-попрошайку, мені від цього болісно. Якщо ми дійсно хочемо бути суверенною державою не просто на папері, якщо хочемо, щоб до нас прислухалися, щоб з нами вважалися в світі, якщо хочуть гідного життя для своїх громадян, надо срочно сконцентруватися не на лозунгах, а на розвитку економіки.
Я не належу до того, хто вважає, що ринок вирішує всі накопившіеся проблеми, і навіть скажу більше, вважаю таку позицію в чому-то самоусуненням від реальності. На противагу, я переконаний, що держава не повинна умувати руками, а повинна вибудувати адекватну стратегію розвитку національної економіки, визначити ряд найближчих тактичних кроків, а також почати перезавантаження старої сирої економічної моделі через усилення акценту на промисловий та інноваційний розвиток.
Я багато езжу і вижу держави, де сир'євим економікам рости дуже складно. Страни, залучені тільки сир'єм, не можуть похвалитися продуктивними економіками. Більш того, країни, живучі в основному, за рахунок сир'я, дуже часто голодують, а більш багаті держави на них успішно живуться. В сучасних умовах сирі моделі економік не працюють на розвиток, як це було сотні років тому. Аграрні економіки, а саме таку модель ми будуємо, не відрізняються такою стабільністю, як економіка промислового типу, в умовах яких легче вираховувати доходи. Наша задача – створити в Україні умови і побудувати економіку з великою додатковою вартістю. Моє суб'єктивне думку: на сьогоднішній день з такими завданнями Кабмін справляється слабо, а МЕРТ як центр, безпосередньо відповідальний за економічне управління, не здатний знайти і застосувати максимально ефективні способи для її вирішення.
Опит успіху розвинутих країн говорить про те, що одним із умов зростання економіки є реалізація державою ефективної стратегії підтримки експорту. Я завжди з інтересом спостерігав, як активно в різних, особливо багатих, країнах працюють уряди над питанням зростання своїх економік, у тому числі, як вони відкрито борються за просування свого експортера. Якщо дуже примітивно, то в їх роботі є кілька основних складових: усилити точки, що вже дають зростання сторони; нащупывать новые перспективные точки роста, где результат будет лучше, чем в других странах. Це складно, не завжди і не у кожного з правових питань це добре отримується, але у кого це виходить, у тих країнах є успіх, вони конкурентні на світових ринках. У продвинутих країнах одна із завдань для важливих прав – це не тільки знайти нові можливості для економіки, але й забезпечити спеціалістів для їх якісної реалізації. У розвинутих країнах уряди не зациклюються на одній промисловості, як це відбувається у нас, з агропромисловою сферою, а працюють на перспективу, розвиваючись відразу по кругу спрямованих, щоб країні було комфортно відчувати себе в майбутньому.
Для підтримки свого експорту продвинуті уряди створюють цілу систему взаємодоповнюючих і взаємодіючих між собою державних і громадських установ, представлених міністерствами, агентствами, експертними центрами, фінансовими структурами, громадськими організаціями. Так або інакше, експортну політику в країнах з розвиненою ринковою економікою я завжди порівнюю з тим, що ми маємо у нас. Це завжди накопичення досвіду, і можливість сформулювати адекватні та свіжі пропозиції тут, в Україні.
Едуард Єфименко
