Останнім часом я багато їжджу світом. Я спостерігаю і чую, як багато хто в контексті санкційних кроків США заговорив про ймовірність масштабної торгової війни. З одного боку, все так і виглядає. Такі "війни" завжди були однією з ознак глобалізації та елементом економічного розвитку. З іншого боку, не все так однозначно. Хіба ми сьогодні спостерігаємо в таких країнах, як США чи Китай, високий рівень безробіття, слабкий національний бізнес, економічну кризу. Швидше навпаки, ці економіки навіть підходять до перегріву. Тоді питається: навіщо таким країнам потрібні класичні торговельні війни, навіщо їм займатися протекціонізмом?!
Цілком очевидно, тут є й інші нюанси. Коли на глобальному майданчику виникають питання у країн, які не є значущими гравцями, їх, ясна річ, схиляють грати за загальноприйнятими правилами. Коли ж про свої питання заявляють топ-гравці, це може стати приводом для перегляду правил. Тому, крізь санкційні кроки країн-важковаговиків, так чи інакше, проглядається геополітика, проглядається формування або видозміна їхніх пулів впливу. Взаємні митні тарифи США і Китаю можна розглядати не стільки як торговельну війну в її класичному розумінні, скільки, можливо, як бажання цих топ-гравців замістити китайські та американські товари відповідно імпортом з країн, що входять до їхніх пулів впливу. У такому разі, в їхніх зонах геополітичного патронування економічні зв'язки будуть ще тіснішими, що, своєю чергою, може не тільки зміцнити інструменти впливу цих двох світових поліцейських, а й забезпечити, можливо, новий глобальний порядок.
Мені ця версія здається цілком реалістичною, з урахуванням протекціоністських кроків, розпочатих новою американською адміністрацією. Це виглядає цілком прийнятним і в світлі м'яких, але послідовних кроків під знаком економічної експансії, здійснюваних Піднебесною, які в перспективі неминуче виллються в зону впливу КНР. Нові геополітичні тенденції поступово окреслюються.
Звичайно, ми не знаємо про всі цілі, які переслідують санкції. Ці процеси завжди багатолінійні, часто вони мають навіть кілька наслідків. Деякі з наслідків можуть стати побічними ефектами на тлі основної мети. Іноді побічні результати бувають негативними для того, хто їх впроваджує. А буває так, що побічний ефект стає не менш значущим, ніж основний.
У чому сенс нових геополітичних тенденцій для нас, для України. Швидше в тому, що нам доведеться відповісти як самим собі, так і дати чітко зрозуміти партнерам, за якими правилами ми збираємося грати. Чи то ми слідуємо ринковим правилам євроатлантичної зони, чи то продовжуємо ситуативно підігравати "правилам особистих зв'язків", бо не в змозі подолати у своїй ментальності "азіатчину".
Єдине, чого нам не варто робити, то це будувати остаточні ілюзії, що все буде як раніше, що Україна зможе всидіти на кількох стільцях, використовуючи свої конкурентні переваги для заробітку в кількох зонах впливу. Як буде, покаже час. Але завжди краще бути готовим до будь-яких розкладів, які диктує логіка подій, що розвиваються, здоровий глузд і, відповідно, вибудовувати державну політику, жорстко впираючись у національні інтереси своєї країни.
Едуард Єфіменко
