Згідно зі звітом "Готовність до майбутнього виробництва", презентованим цього року на форумі в Давосі, за рівнем розвитку людського капіталу Україна посідає 34-те місце серед 100 заявлених країн. З урахуванням усіх труднощів, які Україна переживає сьогодні, це дуже непоганий показник. Однак за рівнем розвитку інновацій та технологій ми на 74-ій позиції, у розділі "участь у глобальній торгівлі" нам віддали 59-те місце.
Дуже схожі результати має Україна згідно з давоським звітом "Глобальна конкурентоспроможність". За рівнем вищої освіти та спеціальної підготовки серед 137 країн українці на 35-ій позиції. А от за рівнем ефективності ринку праці ми - на 86-му місці, і за рівнем технологій - лише на 81-му. Крім того, з погляду здатності зберігати та залучати таланти Україні віддали 129-ту та відповідно 105-ту позицію.
Зовнішні оцінки свідчать про те, що сильною стороною України є її людський капітал, але очевидна слабкість України в тому, як бездарно і короткозоро вона цим безцінним скарбом розпоряджається. Я спостерігав українців у різних країнах, на різних континентах: вони практично завжди, за рідкісним винятком, могли вбудовуватися в нові умови, показували гарний результат. На сьогодні дуже багато наших "мізків" і "рук" роблять сьогоднішній і майбутній успіх для інших країн, тому що з багатьох причин не знаходять свого місця в національному процесі виробництва.
Цю ситуацію треба змінювати, і чим швидше, тим краще. Низька продуктивність праці це проблема для України. Не хочу абсолютизувати рівень освіченості та фахової підготовки українців, але основна причина цієї проблеми не в недоліках наших трудових ресурсів, а в особливостях структури нашої економіки та стані державних інституцій загалом. Корінь нашого економічного відставання в тому, що трудові ресурси країни здебільшого задіяні в не модернізованих галузях, орієнтованих на експорт сировини та низькотехнологічної продукції.
Ціна виживання нашої української цивілізації може бути занадто великою, якщо вже зараз не сконцентруватися всередині країни, і не почати крок за кроком вирівнювати цю ситуацію. Треба перебудовувати викривлену систему нашої економіки, де левова частка виробництва зосереджена в руках дуже великого бізнесу, а більша частина суспільства працює або на нього, або на державу, яка не спроможна виплачувати гідні зарплати, що загалом зумовлює викривлену модель поділу суспільства.
Україна має безцінний людський ресурс, для якого необхідно створити комфортне вільне середовище, можливість самореалізації, що може дати нам у найближчій перспективі не тільки поштовх у розвитку, а й базу для зовсім іншого рівня розмови з партнерами. Треба вирішувати завдання формування міцного українського середнього класу, який буде здатний стати не тільки хребтом економіки, а й впливати на політику і на загальну спрямованість розвитку країни.
ЕдуардЄфіменко
