З огляду на широкомасштабну агресію рф проти України та задля розширення міжнародної підтримки України у протистоянні російським загарбницьким планам, останнім часом Київ значно актуалізував політичну складову співпраці з державами Латинської Америки (ЛА), які відіграють далеко не останню роль щодо російсько-української війни

Як представник Торгово-промислової палати України (ТППУ) в країнах Латинської Америки, я з 2016 року займався налагодженням контактів з бізнес і політичною елітою регіону. Розуміючи зацікавленість латиноамериканських партнерів в Україні, я постійно наголошував на необхідності оновлення концепції зовнішньої політики Києва, виходячи із сучасних політико-економічних реалій та враховуючи потреби спротиву російській агресії.

До речі, на рівні ТППУ 2017-ий був оголошений роком Латинської Америки, мої ініціативи щодо алгоритмів розширення нашого експорту у країни регіону були повністю підтримані президентом ТППУ Геннадієм Чижиковим. Тоді у певному сенсі ми були першопрохідниками, а нині ми усвідомлюємо, що порядок денний ТППУ щодо ЛА був актуальним і далекоглядним. Звісно зберігаючи беззаперечність євроатлантичного курсу, Київ обов’язково повинен дбати про свої політичні й економічні інтереси, які знаходяться, і в латиноамериканському регіоні.

ПрезидентТПП України Геннадій Чижиков і Едуард Єфіменко

Сьогодні відповідальним особам, які дбають про зовнішньополітичну стратегію України, важливо уважно віднестися до геополітичного, економічного та людського потенціалу країн Південної Америки, особливо у контексті пріоритетності курсу на посилення зв’язків з латиноамериканськими країнами, визначеного президентом Володимиром Зеленським.

Ми повинні оперативно використовувати будь-який сигнал та можливість для спілкування на рівні уряду, парламенту або впливовому громадському рівні аби схилити на свій бік позиції держав Латинської Америки, боротьба за які розгортається у світі з новою силою. Ключові регіональні центри впливу - Аргентина, Бразилія, Мексика не тільки конкурують за лідерство в регіоні, вони є членами Великої двадцятки (G-20), вони прагнуть зміцнити свої позиції на глобальному рівні, хочуть впливати на світову геополітику і розділяють ідею про необхідність реформування ООН. За великим рахунком вважаю ці фактори сприятливими для Києва щодо активної побудови відносин з ЛА.

Едуард Єфіменко

Неймовірна рухливість сучасної світової геополітики спонукає великі центри впливу приділяти особливу увагу Глобальному Півдню задля побудови консенсусу з важливих для топ гравців питань

Назва Глобальний Південь є умовною, бо об’єднує дуже різні країни Азії, Африки, Латинської Америки, Карибського басейну, тому це не тільки про географію, а у тому числі, про економіку та політику.

Коли мова йде про міжнародну ізоляцію росії на тлі загарбницької війни, яку вона веде проти України, це означає виключення Москви саме з західноєвропейського світу. Таке бачення розділяють євроатлантично орієнтовані країни. Однак на світовій мапі є географічні пояси, де вплив таких потуг як США та Європа мінімальний, і де росії добре вдається маніпулювати, просуваючи свій порядок денний. Кремлівські антизахідні наративи активно розповсюджуються у країнах Глобального Півдня, котрі історично потерпали від колоніальної політики колишніх західних імперій, котрі подекуди й досі скептично, з недовірою сприймають Захід.

Останнім часом західні лідери докладають багато зусиль, спрямованих на досягнення порозуміння з Глобальним Півднем у питанні засудження російського вторгнення в Україну та утримання світового порядку в межах певних правил, що були сформовані після Другої світової війни.

Плідна робота Заходу з країнами Глобального Півдня фактично розпочалася із засідання G7 в Японії, коли західний політикум зрозумів, що ці держави грають одну з ключових ролей щодо російсько-української війни. Прийшло розуміння важливості роз’яснювальних зустрічей про агресію росії, про порушення нею усіх можливих норм, на яких тримається загальний порядок, про недоречність нейтральної позиції або старих образ у ситуації, коли світ може опинився на порозі глобальної катастрофи.

Едуард Єфіменко

З огляду на широкомасштабну агресію рф проти України та задля розширення міжнародної підтримки України у протистоянні російським загарбницьким планам, останнім часом Київ значно актуалізував політичну складову співпраці з державами Латинської Америки (ЛА), які відіграють далеко не останню роль щодо російсько-української війни

Як представник ТПП України в країнах Латинської Америки, я з 2016 року займався налагодженням контактів з бізнес і політичною елітою регіону. Розуміючи зацікавленість латиноамериканських партнерів в Україні, я постійно наголошував на необхідності оновлення концепції зовнішньої політики Києва, виходячи із сучасних політико-економічних реалій та враховуючи потреби спротиву російській агресії.

До речі, на рівні ТППУ 2017-ий був оголошений роком Латинської Америки, мої ініціативи щодо алгоритмів розширення нашого експорту у країни регіону були повністю підтримані президентом ТППУ Геннадієм Чижиковим. Тоді у певному сенсі ми були першопрохідниками, а нині ми усвідомлюємо, що порядок денний ТППУ щодо ЛА був актуальним і далекоглядним. Звісно зберігаючи беззаперечність євроатлантичного курсу, Київ обов’язково повинен дбати про свої політичні й економічні інтереси, які знаходяться, і в латиноамериканському регіоні.

ПрезидентТПП України Геннадій Чижиков і Едуард Єфіменко

Сьогодні відповідальним особам, які дбають про зовнішньополітичну стратегію України, важливо уважно віднестися до геополітичного, економічного та людського потенціалу країн Південної Америки, особливо у контексті пріоритетності курсу на посилення зв’язків з латиноамериканськими країнами, визначеного президентом Володимиром Зеленським.

Ми повинні оперативно використовувати будь-який сигнал та можливість для спілкування на рівні уряду, парламенту або впливовому громадському рівні аби схилити на свій бік позиції держав Латинської Америки, боротьба за які розгортається у світі з новою силою. Ключові регіональні центри впливу - Аргентина, Бразилія, Мексика не тільки конкурують за лідерство в регіоні, вони є членами Великої двадцятки (G-20), вони прагнуть зміцнити свої позиції на глобальному рівні, хочуть впливати на світову геополітику і розділяють ідею про необхідність реформування ООН. За великим рахунком вважаю ці фактори сприятливими для Києва щодо активної побудови відносин з ЛА.

Наразі було важливо швидко відреагувати на позитивний сигнал з Буенос-Айреса, однієї з ключових столиць Латинської Америки, коли Хав’єра Мілей, новообраний президент Аргентини, задекларував ряд позитивних для Києва позицій про засудження російської агресії, підтримку народу України, визнання керівника Кремля автократом, бажання відвідати Київ і зустрітися з президентом Зеленським, а також провести у своїй країні конференцію щодо обговорення імплементації формули миру, запропонованої українським главою держави.

Справедливо зазначити, що Київ оперативно включився у діалог з Буенос-Айресом, результатом чого стало відвідування українським главою держави на запрошення аргентинської сторони інавгурації президента Аргентини Хав’єра Мілея.

Президент України Володимир Зеленський і президент Аргентини Хав’єр Мілей

Після візиту президента Зеленського, я отримав від колег і родичів з Аргентини й Уругваю багато позитивних відгуків та оцінок щодо харизми очільника нашої держави, а також нового сприйняття іміджу України загалом. Великий плюс полягав у тому, що в Аргентині президент Зеленський мав можливість доволі тепло й близько поспілкуватися ще й з главами Уругваю, Парагваю, Еквадору, Чилі.

Знаковим моментом цих зустрічей у найближчій перспективі може стати організація саміту Україна-Латинська Америка, під час якого українська влада могла би налагодити особисте спілкування з латиноамериканськими колегами на найвищому рівні, спробувати пояснити ситуацію щодо реалій російсько-української війни і переконати їх більш активно підтримувати Україну на світових майданчиках.

Київ повинен проаналізувати й конвертувати на свою користь низку зустрічей віч-на-віч між главою української держави та президентами країн ЛА. Треба намагатися підняти зацікавленість президента Аргентини українським питанням на максимальний рівень для налагодження стійкого діалогу у контексті започаткування українського впливу в країнах Південної Америки, щоб нарешті латиноамериканський кейс став успіхом української дипломатії.

Для такої роботи Київ вже має добре підґрунтя, яке треба енергійно активізувати. В ЛА є міцна підтримка з боку численної української діаспори, є досвід спілкування і зв’язки з латиноамериканськими колегами, напрацьовані впливовими українськими неурядовими організаціями та бізнес-асоціаціями.

Я, як представник ТПП України в країнах МЕРКОСУР, разом з командою готові підтримати президента у цій роботі, надати свої потужні контакти на рівні офісу новообраного президента Аргентини, аргентинського депутатського корпусу, на рівні губернаторів, великого бізнесу та активного політичного середовища. Український дипломатичний, політичний і бізнесовий вплив повинен закріпитися в ЛА й трансформуватися у довгострокову, взаємовигідну співпрацю. За наявності бажання для вирішення такої задачі українська сторона має достатньо аргументів, пропозицій та механізмів.

Попри значну російську вагу, яку Москва намагається й досі підтримувати у впливових латиноамериканських столицях, поступовий зсув їхньої позиції на користь Києва потроху стає більш очевидним. Досвідчені політичні кола Південної Америки вже почали відчувати, що Україна переможе у протистоянні з росією, тож за наявності ефективних кроків з боку української дипломатії голос латиноамериканців про засудження російської агресії буде тільки міцнішати.

Я переконаний, що Україна і коаліція країн, яка їй допомагає, виграють у війні, яку нав’язав ревізіоністський Кремль задля системних глобальних змін на свою користь. Я впевнений, що Київ зможе подолати цей критичний виклик.

Глобальний світ знаходиться у передчутті нових процесів, тож якщо українське питання буде аргументовано й фахово представлене як масштабне й багаторівневе, як таке, що загрожує підриву безпеки всієї світової системи, як таке, що зачіпає глибинні інтереси багатьох країн світу, у тому числі й країн Латинської Америки, тоді на шляху до перемоги Україна може знайти ще набагато більше розсудливих союзників, ніж уже має.

Едуард Єфіменко